13 січня – Щедрий вечір (свято Меланки)

Це свято об’єднало дохристиянські звичаї та відзначення православною церквою дня преподобної Меланії. Вечір перед старим Новим роком має й третю назву – Щедра Кутя. Бо ж, на відміну від постового Свят-вечора, його стіл дуже багатий – м’ясний.

 На Меланію українці грають у «Меланки», щоб провести старий рік якомога веселіше. А грати треба ось як. З гурту вибирається хлопець, який найкраще вміє жартувати. Він переодягається і стає «Меланкою», інші теж переодягаються  у різні  персонажі. Хлопці не до кожної хати заходять, а тільки до тих домівок у яких є надія зустріти дівчат. Господар запрошує до хати, уся родина збирається подивитися на ряджених, надто ж дівчата цікаві до того, що відбувається. «Меланка» ходить по хаті  й робить шкоду. Господарі знають цей звичай, тому  уважно слідкують, щоб «Меланка» поводилась гарно, нічого не чіпала. Дівчата сміються й хвалять пісню і танці.

Якщо «Меланкою» обирають дівчину, то ця Меланка» значно поважніша та статечніша, вона вбирається молодою. Дівчата, щедруючи, до оселі не заходять, а стоять попід вікнами та співають

Ой, на річці, на Йордані,

Добрий вечір на Мелані,

Добрий вечір, щедрий вечір,

Людям добрим на сей вечір!

Отак колись щедрували та подекуди й зараз щедрують.

 14 січня українці святкують кілька свят. Перше - свято на честь Василія Великого. Церковні джерела характеризують його як аскета, богослова і вченого, автора кодексу чернечого життя. Також Василія Великого вважали покровителем землеробства, і саме тому цього дня основною обрядовою дією було засівання осель збіжжям. За церковним календарем 14-го січня також відзначають свято Обрізання Господнього. Саме тоді, згідно з церковними джерелами, за єврейським звичаєм відбувся обряд обрізання Ісуса Христа, після якого дитині й дали ім'я, провіщене ще архангелом Гавриїлом в день передання благої вісті Діві Марії, - Ісус.

І нарешті, 14 січня - також перший день Нового року за старим стилем. Переддень Нового року своєю обрядовістю нагадував переддень Різдва та в народі називався Щедрим Вечором, що пов'язано зі звичаєм готувати багатий святковий стіл, який обов'язково прикрашали скоромні страви. На Новий рік, як і на Різдво, носили «вечерю», але цього разу не родичам і знайомим, а лише сільській бабі-повитусі.

    Характерною прикметою новорічного свята в Україні було й щедрування - давній народний звичай церемоніальних обходів хат із побажанням щастя членам сім'ї та розквіту господарства.

• Якщо ніч проти Нового року тиха і ясна, буде щасливий рік;
• якщо сонце весело зійде, ввесь рік буде щасливий, а  особливо добрий буде врожай садовини;
• якщо іній рясно вкриває всі дерева, буде врожай на збіжжя;
• Сніг випаде в цей день- щасливий рік буде.

   Жителі села Колінці, вважають, якщо на Старий Новий Рік або на Василя першим до хати зайде кінь, то помножиться добро та буде здоров’я. Коня супроводжують засівальники, які вітають господарів зі святом. Дійство триває цілу ніч. Усе починається задовго по півночі. Хлопці оббивають пороги односельців, хто позичить їм на ніч коня. Колись почесну місію ходити із засівальниками у ніч на Василя мав тільки кінь на кличку Василь. Однак нині такого знайти вряди-годи, не приховують селяни. Обраного коня чепурять різно-кольоровими веретами, яскравими штучними квітами та стрічками.