Зимовий цикл свят

                                                                         Звичаї народу – це ті прикмети,

                                                                   по яких розпізнається народ

                                                       не тільки в сучасному,

                                                                        а і в його історичному минулому.

Олекса Воропай

Публічна  бібліотека Тлумацької ОТГ продовжує цикл календарно-обрядових свят. Зимовий цикл є найбільш популярним і очікуваним в українців. Ці свята є найбільш таємничими, урочистими і «родинними», вони обіцяють здійснення мрій кожному, хто вірить у чудеса. Особливо цих свят з нетерпінням чекають діти. Вони пов’язані з приємними сюрпризами, надіями на чарівне виконання бажань, вірою, що все загадане здійсниться.

В народі говорять: «Зима прийшла і празничків привела». І дійсно: взимку майже щодня – свято. Зимові свята починаються 4 грудня зі свята Введення в храм Пресвятої Богородиці, «коли вводиться літо у зиму». Цей день віщує, яким буде наступний рік: урожайним чи ні, посушливим чи дощовим. З цього дня у хліборобському розумінні починає спочивати земля, яку не можна копати лопатою аж до Благовіщення (7 квітня).

Обряди зимового циклу пов'язані не тільки з періодом очікування весни як часу сівби, а й з давніми міфами про народження Всесвіту. У зимовому циклі простежується двочастинна структура давньої обрядовості: зустріч - проводи. Зустріччю предків на Свят-вечір розпочинався період найважливіших зимових свят - Різдвяні свята, котрі закінчувалися проводами на Водохреща. Різдвяний цикл свят був пов’язаний із відродженням нового сонця, яке відтоді починає щораз вище підноситися і тепліше пригрівати. У ньому було найбільше обрядових дійств, якими намагалися забезпечити здоров’я, щастя і достаток, багато з них також було спрямовано на вшанування покійних предків. У цей період українці колядували та щедрували-співали ритуальних пісень-побажань господарям осель та їхнім домочадцям.

Введення. Третя Пречиста

 4 грудня відзначається свято Введення в Храм Пресвятої Богородиці.

Свято Введення  за старих часів було пов’язане з початком нового року наших предків, а з плином часу відбулося свого роду злиття з християнським циклом свят. Дуже важливо, хто цього дня першим увійде до хати, оскільки, відповідно до народних вірувань, «перший полазник» приносить у дім свою енергетику.  Отже, якщо «перший полазник» –молодий, здоровий, та ще й грошовитий чоловік-найкраща ознака, це віщує здоров’я та добробут усій родині. Найгіршою вважається ситуація, коли «першим полазником» стає літня жінка, та ще й недоброї вдачі. Саме тому старі люди цього дня старалися сидіти вдома, до чужої домівки не заходити-негараздів не віщувати.

Якщо цього дня хтось сторонній захоче позичити щось-недобрий знак. Категорично заборонялося цього дня й шити, бо Господь відпускає на Землю душі праведних,  аби вони могли побачити, «увидіти», своє тіло. Звідси існує ще одна назва свята - Видіння.

Кожне свято – це радість, щире спілкування, розваги та частування.