«З брудного джерела ніколи не потече чиста

вода, лише любов - цей найвищий Божий  дар –

зуміє зберегти кожного  з  нас».

                                                                                        Народна мудрість

Цими червневими днями Тлумаччина  вшановує пам’ять народної  поетеси-піснярки, авторки прекрасної книги "На празнику спогадів," народної майстрині декоративного розпису, члена Національної спілки художників України Ганни Яців.

Користувачі Тлумацької  Публічної  бібліотеки  неодноразово мали можливість слухати  поезії  та задушевні мелодійні пісні у виконанні авторки та фольклорного колективу с.Колінці, декламувати вірші пані Ганни, які заставляють  задуматися, заплакати або усміхатися.

Дивом дивуєшся звідки беруться такі люди, ніби такі  і не такі, вони вміють збирати слово до слова, рядок до рядочка і творити поетичні шедеври.

Василь Лесів присвятив пані Ганні новеллу «Волошка, як знак долі» у своїй збірочці «Столике Сонце», де зібрані розповіді  про  малознаних, але  самобутніх  митців Покутського краю.

У 2011 році, за підтримки Василя Лесіва та Івана Ясенчука, була видана збірка поезій і прози Ганни Яців – «На празнику спогадів».

Її зміст складають автобіографічна повість, три поеми, поезії й добірка  віршів для наймолодших читачів. Це дещиця з творчого доробку авторки, але й це дає читачеві змогу подивуватися з працелюбності, побожності, людяності, таланту сільської жінки.

Відвідувачі  бібліотеки мали змогу насолоджуватись переглядом, не один десяток творчих робіт народної майстрині - декоративних розписів картинок, на яких вона  старанно вимережувала свої почуття, мрії та сподівання. 

Творчість Ганни Яців залишить вічний слід на Тлумаччині. А у мистецькому сузір’ї ще довго буде світитися  її незабутнє ім’я. Такі таланти не зникають самі по собі, а переходять у той світ, що називається невмирущим.

Тож не забуваймо і ніколи не цураймося тих, які поповнюють духовну і мистецьку скарбницю нашого народу.

Любімо Бога, красу, яку він створив для нас. Радіймо Сонцю, кожному дню, дарованому нам з небес, як це робила Ганна Іванівна Яців.