Ріки лються морем, морем
Сонце світить, аж кипить
А сирітка, горе, горе,
Аж не знає де вступить.
Ліво гляне, де ж ті хати
Мати спалені лежать
Право гляне, де ж ті хати,
Тільки припічки стоять.
Це так німець нас споганив
Серед літа, у жнива,
За батьків, за партизанів,
За сміливії слова.
    Такими словами розпочалась година-скорботи «Помолімося за них» проведена в Бортниківській бібліотеці-філії до дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні. Бібліотекар Н. Громадюк розповіла про грізні роки Другої Світової війни. Час гладив шрами землі, зрівняв окопи і ями від бомб і снарядів. З кожним роком рідшають ряди ветеранів. Все менше на Землі залишається очевидців страшної війни. Але не згасає пам’ять про тих, хто не шкодував своєї крові, свого життя. Кожен із нас поділяє думку втілену в словах: «Ніхто не забутий, ніщо не забуте». Не забули своїх воїнів і ми з вами. Золотими літерами їх прізвища у книзі вічної слави, їх імена вкарбовані на братській могилі.
    Презентувала книжкову виставку-спомин: «Подвигу пам’ять, подвигу слава».
    Сільський голова Г. Слободян запевнила, що ми схиляємо голови в молитві і скорботі перед пам’яттю тих синів і дочок, які боролись в лавах радянської армії, в лавах української повстанської армії, на Майдані незалежності та в АТО і молодими полягли в відомі і безіменні братські молиги під березовими хрестами на полях Європи. Хай наша пам’ять і молитва убереже майбутнє покоління від війни, від всенародних трагедій, збережімо нашу Незалежність під синьо-жовтими прапорами. Віримо, що наша армія відродиться, зміцніє і вижене з української землі непроханих зайд. «Україна наша і ми її нікому не віддамо».