Пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано кривавим і чорним. Найтрагічнішою сторінкою історії нашого народу є голодомор 1932-1933 років. Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. І в останні дні листопада весь український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам'ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.
Цього року 25 листопада у храмах населених пунктів району відправились поминальні панахиди за жертвами голодоморів, а більшість жителів в 16.00 годині у вікнах своїх домівок запалили свічки в знак пам’яті померлих від штучного голоду українців.
Публічна бібліотека Тлумацької ОТГ також відзначила День пам’яті жертв голодоморів, організувавши виставку-репортаж «Схиліться.свічку запаліть», на якій представлено документи та публікації про геноцид української нації, спогади і свідчення очевидців, тих, хто у своїй пам’яті крізь роки проніс страждання та біль спричинені тоталітарним режимом. На виставці представлені документальні книги та статті, спогади свідків тих жахливих подій, художньо-документальні книги відомих українських письменників В. Барки "Жовтий князь" та У. Самчука "Марія".
На вулицях міста бібліотекарі провели акцію «Рік 33-ій у майбутнім – не повторись, не повторись…» даруючи перехожим символічні калачики та булочки, які нагадують про загиблих під час голодомору українців, що залишились без хліба і закликали помолитися за кожну безневинно загублену душу.
Тоді нас міг врятувати хліб.
Тепер нас врятує пам`ять.
Пам`ятай.
|