Літо вступає в пору поважної зрілості й неспішності. Вгамовує спеку своїх полуднів і встеляє ранки прохолодними росами. Прийшов серпень…

Серпень збирає в комори щедрий врожай, нагадує про близьку осінь, попереджає прикметами про вдачу майбутньої зими. А ще це місяць збору урожаю і час жнив. Кажуть: «що у серпні збереш, з тим і зиму проведеш».

У цьому місяці святкують три Спаси: макового, яблучного й горіхового.

У цей час проводять народні обряди, які захищають християнську віру та поля, садиби й помешкання людей та тварин від нечистої сили, що забезпечує збереження добробуту й особистого щастя людини, її здоров’я та майбутнього врожаю.

14 серпня – свято Маковія або медово-маковий Спас. Народна назва свята (Маковія, Маковея, Спас Перший, Спас на воді, Семи братів мучеників Маккавеїв — 14 серпня) утворилася від офіційної просто за співзвучністю: Маккавеїв — Маковея — Маковія. Сприяло закріпленню назви й те, що саме в цей період достигав мак, його збирали і сушили. Поєднання стародавніх народних календарних і хліборобських звичаїв із церковними православними відбулося органічно і призвело до того, що у церкві стали святити зілля: васильки (базилік), м’яту, мелісу, руту, любисток, чебрець; квіти: чорнобривці, гвоздики, майори, флокси, айстри, волове око тощо і головне - мак у маківках.

Свячені трави та квіти клали у купіль дитині, щоб росла здоровою, відваром мастили скроні, щоб не боліла голова. Із свячених васильків робили кропильце, коли кропили свяченою водою молодих на весіллі або проводжали когось у далеку путь. Мак, квіти й зіллячко зберігали цілий рік за образами, щоб заварювати в разі потреби.

Свячене зілля кидали у колодязь, щоб посвятити в ньому воду. Її вважали корисною для вагітних, породіль, малих дітей і для всіх, хто захворіє.

У кожному регіоні України панували свої традиції.

Книги із літературної викладки у Публічній бібліотеці Тлумацької ОТГ  захопливо та цікаво розповідають про обряди та прикмети, про народні вірування, пов’язані з календарними святами, із життєвим циклом людини. У цих книгах представлено найбільш значні свята і звичаї, які й донині шануються та відзначаються в Україні. У нашому житті переплелися у своєрідний вінок свята, які прийшли до нас із сивої давнини, християнські свята, свята з народного календаря, сучасні календарні свята. Як у веселки один колір переходить в іншій, так і у нашому житті одне свято змінює інше.

            Багатющий скарб звичаїв нашого народу ми отримали в спадок і мусимо зберегти його та, нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб не перервався зв'язок поколінь, щоб зберегти генетичну пам'ять нашого народу.