Урок-роздум “Полин-сльозою омивається душа ”
    26 квітня 1986 року залишилося в пам'яті людства як трагічна дата найбільшої техногенної катастрофи, що принесла народам Європи велику біду. В епіцентрі цього лиха виявилася Україна, коли над четвертим блоком Чорнобильської АЕС могутнім циклоном піднявся стовп смертоносного викиду. Радіоактивний попіл накрив величезні території.
    Три десятиліття відокремлює нас від тієї страшної ночі, але і сьогодні важко оцінити масштаби катастрофи. Число потерпілих тільки в нашій країні перевищує 3 млн. чоловік.
    В приміщенні читального залу Олешанської бібліотеки-філії організовано виставку-память “Гріх непростимий – Чорнобиль”. Виставку переглянуло багато людей різних вікових категорій. Мабуть нікого не залишив байдужим опис тих трагічних подій, які сколихнули спокій теплої квітневої ночі 30 років назад і не дають про себе забути до сьогодні.
    Біля виставки проведено урок-роздум «Полин-сльозою омивається душа». Зі вступним словом виступив вчитель історії Надкерничний Михайло, який розповів про історію будівництва Чорнобильської АЕС, про причини та наслідки катастрофи на даному об’єкті, про важливість подвигу пожежників.
    Бібліотекар Зоряна Надкернична ознайомила присутніх з літературою та періодичними виданнями, що розповідають про ті трагічні події.
    Кращі читачі читали поезії про подвиг героїв, які загинули в наслідок Чорнобильської катастрофи, заохочуючи глядачів замислитись про масштаби тридцятирічної трагедії. Кажуть, час лікує, затягує рани. Не правда! Нічого він не лікує, хоча й минуло 30 років. Просто біль відійшов кудись глибоко в серце, прижився там, освоївся і нікуди від цього не дінешся!
    В бібліотеці с. Пужники відбулася година пам’яті « Мужність і біль Чорнобиля», також діяла виставка дитячих малюнків « Чорнобиль… Трагедія…Пам’ять» яку підготувала і провела бібліотекар Марія Гнатюк. На захід було запрошено сільського голову М.Кушніра ,який виступив перед присутніми; також були запрошені учасники ліквідації на ЧАЕС П.Ф Гнатюк, П.І.Лабатчук та М.І.Янюк. Користувачі бібліотеки читали вірші присвячені тим страшним подіям. Присутні вшанували загиблих хвилиною мовчання.
    Гринівецька бібліотека провела годину смутку «Плач мертвої зони» за повістю Ліни Костенко «Зона відчуження». «Село мертве, а сади цвітуть і соловейко тьохкає. І хрущі над вишнями гудуть. Якби Тарас Шевченко побачив таке, помер би від горя. Душа пішла з цього села…» цитувала Ліну  Костенко бібліотекар Наталія Цікайло. Дівчата старшокласники декламували вірші про чорнобильську трагедію, Викладач історії Мирослава Моздір подякувала присутнім за гарний захід.
    В бібліотеці організована тематична викладка літератури «Терпка струна відлуння - Чорнобиль».
    Надорожнянська бібліотека провела годину пам’яті «Чорнобиль – біль душі». Бібліотека була прибрана гілками калини, перев’язаними чорними стрічками. У кожній людській душі трагічний день 26 квітня 1986 року відізвався зойком та відчуттям біди. Роки й досі не загоїли чорнобильських ран, не стерлися в пам’яті важкі і героїчні події того часу. Про це говорила бібліотекар Марія Грам, організатор позакласної роботи школи Наталія Секрета. Уривки з віршів українських письменників  читали Т. Костюк, О. Євчук, В. Критович, В. Остапишин, Ю. Романюк та інші. Присутні ознайомилися з книжковою виставкою «Біль нашої душі – Чорнобиль», та  виконали «Молитву за Україну».
    У бібліотеці с. Палагичі відбувся захід «Чорнобиль –  біль України». Учасники заходу прослухали розповідь бібліотекаря Людмили Мелінишин про трагедію на Чорнобильській АЕС та ознайомилися з періодикою та книгами на виставці «Чорнобиль – наша печаль і скорбота». Усі присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять героїв, які загинули в наслідок катастрофи. Великим болем у наших серцях відгукуються дзвони Чорнобиля. Чорнобиль ще довго нагадуватиме про себе…
    Було оформлено книжкову виставку Чорнобиль. Трагедія. Пам'ять. Та проведено вечір-спомин «Гірчить  Чорнобиль крізь роки, гірчить…»
    На захід були запрошені ліквідатори   Чорнобильської трагедії Налисник Роман. Присяжнюк Мирослав. Ліцовський Дмитро Мелінишин Петро які згадували про ті страшні дні 1986р.